Весілля


Дивіться також: Привітання з Весіллям
 

Весі́лля — комплекс церемоній і обрядів, часто народних традицій, пов'язаних з укладенням шлюбу; має етнічні, релігійні, географічні та інші особливості в різних народів і у різних країнах.
На кінець ХХ ст. зберігаються 2 основні тенденції у справлянні весіль у світі — з одного боку, під впливом глобалізації весільний обряд набув у найбільших мегаполісах планети універсального космополітичного вигляду (особливо при міжетнічних, міжконфенсійних, міжрасових і т. зв. міжнародних шлюбах), з іншого — існує стійка тенденція до «етнізації» весіль і всіх пов'язаних з ним традицій, навіть у середовищі городян, в т. ч. і в Україні.

Весілля в Україні

Традиційне українське весілля


Гуцульське весілля, за Г. Рибковським, 1897
Українські традиційні весільні обряди виникли на основі давньослов'янських, хоча з часом набули ряду локальних відмінностей (напр., весільна обрядність у гуцулів на Закарпатті). На процес проведення обрядів, також вплинуло введення християнства.
Українські весілля повсюдно зберігали певні елементи архаїки (в т.ч. і дохристиянської), являючи собою театралізовані дійства, супроводжувані безліччю обрядів, ритуалів, народних пісень тощо. При всій різноманітності весільних обрядів в Україні в них чітко виділяються такі складові частини:
Для сватання характерні були традиційна розмова старостів з батьками нареченої, обмін хлібом, перев'язування нареченого хусткою, а старостів — рушниками на знак згоди укласти шлюб.
Це підтверджувалося під час заручин в присутності всіх родичів молодих.
Поетичним звичаєм українського весілля було гільце — прикрашання зеленої гілки квітами, стрічками, колосками, яке символізувало красу, молодість, а також прощання нареченої з дівуванням. За гільцем збиралися пекти коровай — обрядовий хліб.

Безпосередньо у весіллі, крім родичів молодого та молодої, брали участь їхні друзі — бояри, дружки, світилки, приданки тощо. Вони разом з музикантами становили весільний поїзд.
Традиційні весільні обряди в українців співіснували і співіснують з релігійним — вінчанням у церкві.

Весільним одягом в той час було традиційне вишите українське народне вбрання. На весілля одягали нові речі, які можна було носити пізніше. Традиція вдягати білу сукню масово ввійшла лише в середині 20-го століття. На Західній Україні подеколи і до цих пір справляють весілля в традиційному народному одязі. З 2000-х почастішали випадки проведення весілля в традиційному українському одязі і на решті України. [1]

У зв'язку з релігійними пов'язаностями, весілля є прив'язаним до релігійного календаря. Так, сезон весіль починається після Великого посту.

Весілля в Україні у ХХ — ХХІ ст. ст.

У роки радянської влади з огляду на панівну ідеологію новації впроваджувалися в т. ч. і у весільну практику, зокрема, з'явились такі поняття, як «червоне весілля», «робітниче/шахтарське весілля», «космсомольське весілля». Парадоксальним було «безалкогольне весілля» на початку 1980-их рр. в період чинності «сухого закону».

Сучасне українське весілля, Львів, 2007
Однак, деякі з радянських нововведень, міцно увійшли до сучасної весільної обрядності українців — напр., функціонування т. зв. «палаців урочистості (урочистих подій, одруження, шлюбу тощо)», в яких проводиться урочиста церемонія офіційної реєстрації шлюбу (т. зв. «розпис»), що в радянський час, конкуруючи з позірно забороненим вінчанням, міг бути шикарно обставленим, в т. ч. за участі представників громадськості (подеколи влади), трудового колективу тощо. Ще одна з недавніх (започатковано за СРСР) традицій прижилася під час сучасного українського весілля — відвідання, нерідко з покладанням квітів, і обов'язковою фото- і відеосесією пам'ятних місць у тому чи іншому місці або місцевості. Кожне українське місто, навіть незначне, має таке своє місце (нерідко місця). Зазвичай, ними стають центральна площа або вулиця міста (села), монумент або музей відомому земляку, пам'ятники засновникам поселення, історичним особам, військовим звитяжцям (напр., козакам; невідомому солдату, що загинув у роки 2-ї світової війни тощо), будинок місцевої адміністрації або просто прикметна споруда, монумент чи природний об'єкт, наприклад, традиційними для Києва такими місцями є пам'ятник засновникам Києва, Михайлівський Золотоверхий і Софійський собори, Алея невідомого солдата тощо; у Полтаві — Біла альтанка і пам'ятник Галушці; у Запоріжжі — Хортиця тощо. В Криму є весільна традиція, що, ймовірно, походить, від татар, пов'язувати на спеціальному «весільному дереві», що, зазвичай, стоїть осібно за неселеним пунктом, молодими смужечок.

Сучасне українське весілля, в т. ч. і форма його проведення, особливо в городян великих міст центру і сходу країни (Київ, Дніпропетрівськ тощо), більшою мірою, залежить від вибору і смаків (часто фінансової спроможності) молодих та їхніх батьків і родичів. На заході (напр., Львів) значною є роль Церкви у весільних обрядах.

Організація весіль

Прикметними особливостями сучасності є ускладнення організації і влаштування весіль. Якщо ще з радянських часів, у міському середовищі з'явилася традиція запрошувати тамаду (традиція походить від грузинів), в чиї обов'язки входили забезпечення і підтримання доброго настрою, організація розваг, різноманітних конкурсів тощо (такою людиною міг бути або родич, або знайомий), то вже з сер. 1990-х цю роль на себе перебрали спеціальні фірми, івент-компанії (від англ. event «подія»). Ще одна модна тенденція з Заходу — організація весілля цілком і повністю спеціалізованими фірмами, т. зв. весільними агенціями, що нерідко відповідають, починаючи від запрошення гостей і до підбору квітів на весілля (зазвичай, усі деталі окремо обговорені і прописані в контракті). Як і по всьому світу, поширення набувають оригінальні весілля, що ґрунтуються на тому, що оскільки весілля є особливим днем, то і проведено воно має бути в особливий спосіб.

Обрядовість у весіллі сьогодні

  • У Греції весілля проходило у три етапи, що включали підготовку нареченої до весілля , приведення нареченої до будинку нареченого та весільний банкет у його домі. Церемонія містила низку різноманітних обрядів.

Мистецтво у весіллі, весілля у мистецтві

Традиційні весільні обряди самі́ по собі є формою народного театру. В Україні з весіллям також пов'язаний цілий комплекс весільних пісень, що зазвичай, виконувалися під час його проведення.
За сучасності традиційним (з радянського часу) музичним супроводом весільної церемонії, зокрема, церемонії офіційної реєстрації шлюбу в органі реєстрації актів громадського стану (РАГСі) став весільний марш Ф. Мендельсона.
Тема весілля є популярною в мистецтві, зокрема, образотворчому (напр., у творчості українського художника М. К. Пимоненка), і в кіно (кінострічки: радянські «Весілля» 1944 року і «Весілля у Малинівці» 1967 року, британська «Чотири весілля і одне поховання» 1994 року тощо).

Історичні весілля і оригінальні весільні церемонії

Масові весілля

Sint-Niklaas gaat vreemd 16.jpgМасові весілля — це види весіль, де факт вінчання ,весільної церемонії проходять багато пар водночас. Мають місце у ряд районів з буддійською релігією, ісламською, почасти — протестанською[2]; у регіонах, де сукупчено незаможне населення у країнах, що розвиваються, з метою зменшення витрат на проведення весілля.
  • 16 жовтня 2008 року в Нагірному Карабасі відбулось одночасне весілля 675 пар, фінансові видатки на яке, а також на щедрі подарунки молодим, узяв на себе відомий російський бізнесмен—земляк.

Весілля публічних осіб

За сучасності весілля публічних осіб нерідко також стають публічними подіями або принаймні подією, яка потрапляє в розряд новин дня, напр., восени 2005 року в Україні і за її межами достатньо широко висвітлювалося весілля дочки прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко Євгенії та англійського рок-співака Шона Карра.
Ще більшої ваги мало за давніших часів, а подеколи має і тепер (напр., у сучасних монархіях) весілля історичних осіб, зокрема, можновладців, скажімо, весілля монархів є подіями державного значення. Весілля як «історично значуща подія» — це так звані династичні шлюби, в результаті яких нерідко перекроювались кордони цілих держав. Скажімо, весілля католицьких королів Фердинанда Арагонського та Ізабелли Кастильської у 1469 році мало наслідком утворення централізованої іспанської держави, і фактичну втрату незалежності Арагону і Каталонії.

«Оригінальні весілля»

Сьогодення знає численні приклади оригінальних весільних церемоній, напр., випадки весіль в оригінальних місцях, при цьому це не обов'язково мають бути далекі курорти, а скажімо десятками фіксуються т. зв. «підводні, повітряні», «на робочому місці», «в потязі, на велосипедах» та інші весілля. Ще одним різновидом «оригінальних весіль» є масові весілля. При цьому в деяких народів світу такі весілля є навіть традиційними, в т. ч. і в зв'язку з економією витрат, — наприклад, у певний, відведений для цього традицією, усталений час (або пору року) або весілля родин з великим числом дітей (наприклад, на Кавказі практикувалось навіть одруження братів з однієї родини на сестрах з ін. з одночасним весіллям).
Незвичайність весілля нерідко пов'язана з незвичайністю осіб, які беруть шлюб — напр., весілля партнерів, що мають значну вікову розбіжність або різницю в ін. аспектах, об'єктивних або суб'єктивних, що робить союз «молодих» (у сенсі наречених) саме́ по собі незвичайним. До таких випадків відносяться і т. зв. «пізні» або «повторні» весілля, тобто весілля (або його повтор) осіб, що мають значний вік.
Немаловажним чинником сучасних «оригінальних весіль» нерідко стає комерціалізація, напр., проплаченість якихось особливостей весільної церемонії спонсорами, можливість у такий спосіб прорекламуватись якомусь закладу, фірмі-організатору, спонсору або виробнику, ЗМІ тощо; бажання молодих потрапити у новиннєву хроніку або навіть у Книгу рекордів Гінесса.
Безумовно, основним психологічним рушієм для організації незвичайного весілля лишається бажання організувати особливий день особистого життя по-особливому.
Деякі приклади «оригінальних весіль»
  • У квітні 2007 року американці Джоанн Гемлін і Чарлі Геффеман справили весілля у місці, де познайомилися декілька років перед цим, а саме — у відділі молокопродуктів супермаркету. Причому компанія-власник продуктової крамниці оплатила бенкет для гостей, оздоблення зали відділу і навіть випивку для випадкових відвідувачів-покупців закладу.
  • Сімейне подружжя з Малайзії Чан Сум Бенг (64 роки) і Чу Кіт Гар (61 рік), потрапили до Книги рекордів Гінесса завдяки проведенню повторного весілля у його 37-у річницю у формі стрибків з парашутами, як найстарше подружжя, що зважилося на такий крок.

Виноски

  1. Весільні сукні наречені почали вдягати у 1960-х //Рукотвір
  2. існують також масові церемонії хрищення тощо

Дивіться також: Привітання з Весіллям
 


Джерело: Українська вікіпедія

Немає коментарів:

Дописати коментар