День Юрія

6 травня відзначається свято, встановлене на честь святого великомученика і побідоносця Юрія (Георгія), який прийняв мученицьку смерть за християнську віру в 303 році.

Юрій вважається покровителем хліборобства й скотарства тому і свято у нашого хліборобського населення завжди було у великій пошані. Ім'я святого лицаря Юрія зустрічається у багатьох українських піснях, переказах та легендах.

Згідно з стародавнім народним віруванням, у цей день «весна сходить на землю»: з'являються перші сходи ярових, оживають озимі посіви, зеленіють гаї й сади. Роса в цей день має цілющу властивість.

У давнину люди вранці цього дня, ще до схід сонця, збирали росу і промивали нею хворі очі, дівчата вмивалися — «на красу», старші люди мочили голову, — «щоб не боліла», а господині кропили цією росою домашню птицю, — «щоб плодилися». Та найголовніша подія, яка в цей день відбувалася — це вигін худоби на Юр'єву росу, і ця подія пов'язувалася із цілим рядом магічних актів, які здійснювалися для того, щоб «очистити свійських тварин від усього злого і примусити те зло увійти в якийсь сторонній предмет, або випалити його вогнем і тим самим забезпечити худобі щасливе перебування на пасовищі.

У день св. Юрія відбувались у давнину обходи полів: ішли зібравшись усією громадою в поле, «на хліба» і там відправляли спільні молитви за врожай.

На Черкащині дівчата, сплівши вінки із зеленого жита, освячували їх у церкві. А коли йшли хресним ходом у поле, то клали вінки на хоругви.

Згідно з повір'ям, це впливало на урожай. А щоб голова не боліла, дівчата клали такі вінки собі на голову.

На Поділлі, йдучи в поле, кожний селянин брав із собою крашанку й калач. Протягом цілого дня люди прямо на полях пили і їли, а дехто й качався на посівах, щоб жито родило... Після закінчення трапези закопували у землю «свячене», що залишилось від Великодня: крашанку чи тільки лушпиння з неї, шматок паски, кісточок зі свяченого поросяти.

На Херсонщині вірили, що діти покачавшись по озимих посівах — «на всі чотири сторони» не будуть боятися ніякої хвороби, будуть дужими й здоровими і, крім цього, буде врожай на жито.

Згідно з народним повір'ям, у день св. Юрія звірята сходяться докупи й розмовляють між собою. «Святий Юрій звірів пасе та призначає здобич для них», «не годиться в цей день відбирати у звіра те, що він схопив, бо то йому св. Юрій призначив». «Вовк — Юркова собака». Отже, св. Юрій є, крім усього, ще й покровитель звірів.

Згідно з народними прикметами, в день св. Юрія починає співати соловейко та вперше кує зозуля.

В народі кажуть, що «як закує зозуля на голий ліс, то буде нещасливий рік і для людей і для худоби», «як хто вперше, почувши зозулю, має гроші в кишені, то матиме їх цілий рік».

Дівчата займаються гаданням. Почувши зозулю, дівчина запитує: «Зозуленько, зозуленько, чи довго я буду в батька?» Якщо зозуля більше не куватиме, а здійметься й полетить, то це знак, що дівчина цього року заміж піде. Якщо ж почне кувати, то скільки разів «прокукує», стільки й років має чекати дівчина свого весілля.

Якщо при першому громі підперти спиною дерево, стіну, ворота тощо, то не буде боліти спина. Дівчата, почувши перший грім, бігли до річки, вмивалися й витиралися чим-небудь червоним, щоб бути красивими й багатими. Крім цього, дівчата намагаються впіймати перше гусеня й труть ним легенько обличчя, вірячи, що зникнуть веснянки. 

Джерело:  Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї. К.: Т-во «Знання України».— 1993.— 112 с.