Вознесіння

На 40-й день після Пасхи відзначається двунадесяте свято Вознесіння Господнє.

Цього дня на Єлеонській горі поблизу Єрусалима Христос на очах у своїх учнів знісся на небо (Лука, 24, 50, 53; Діяння 1, 9—13). В усіх християнських церквах відбувається із цього приводу урочиста служба.

В європейській народній традиції до Вознесіння приурочували обряди, пов'язані з охороною посівів (англійці, німці, болгари), свійських тварин (італійці, чехи). В Україні на Вознесіння (Вознесення, Вшестя, Знесення, Піднесення) також виконувались певні дії землеробсько-магічного спрямування. На ровенському й волинському Поліссі цього дня належало «заполювати льон» — щоб добре ріс, «підносився» вгору. В окремих Районах Чернігівщини та Сумщини під Вшестя пекли (іноді просто на вулиці) такі собі млинці «христові онучки» (від слова «онуча»), з якими ходили в поле («щоб Добре росло жито») або на кладовище — поминати померлих. Все це мало допомагати хлібові підніматись угору (слідом за Христом), вселяло надію на вознесіння на небо душ предків. 

Джерело: Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї. К.: Т-во «Знання України».— 1993.— 112 с.