пʼятниця, 13 липня 2012 р.

Покрова

За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалося свято Покрова (14 жовтня) —Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії. Свято відзначається на честь події, що відбулася цього дня у Візантії в X столітті. Як повідомляють християнські автори, імперія в цей час вела війну із сарацинами. Константинополю загрожувала небезпека. І здавалося, становище його захисників уже безнадійне, якби не сталося чудо. Вранці 1/14 жовтня 910 року святий подвижник Андрій Юродивий, що молився всю ніч у Влахернському храмі, побачив у небі над містом Матір Божу Із сонмом святих. Богородиця опустила додолу омфор (покривало у вигляді широкого шарфа, котрий звичайно жінки носили навколо шиї) й накрила ним християн. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів.

В Україні свято Покрови мало велику популярність. Із ним пов'язано чимало народних повір'їв, прикмет, приказок, прислів'їв. У цей час не залишалося жодного птаха, який прилітав із півдня. Закінчуються оранка, сівба, господарі ховають на зиму плуги, борони. З'являється можливість трохи перепочити від безперервної виснажливої праці. У зв'язку із цим в народі говорили: «Як прийшла косовиця, то й жінка кородиться», «як прийшли жнива, жінка як нежива», «а як прийшла Покрова, то й жінка здорова».

За станом погоди в цей день намагались передбачити характер наступної зими: «Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна, і з хуртовинами, якщо з півдня, — то тепла». Говорили також, що «Покрова покриває або листом, або снігом». Хто не встигав засіяти озимину до свята, про такого говорили: «Хто сіє на Покрові, той не має що дати корові». Звертаючись Із проханням, промовляли: «Покрово-Покрівонько, постели скатерку біленьку, не дай довго вороні крякати І ногам по болоті ляпати!»

Дослідники вважають, що культ Покрови — покровительки й заступниці — сформувався на основі давніх культів слов'ян — язичників на честь жіночого божества продовження роду, плодючості (Лади, Живи). Відголоски цього культу добре простежуються в дівочих заклинаннях — молитвах, приурочених до цього свята. Жовтень був порою весіль. Якщо дівчину сватали до Покрови, то можна було ще протягом трьох тижнів (до Дмитра 8 листопада) зіграти весілля. Далі розпочинався піст — Пилипівка. І можливо, пісня, яку співали дівчата на Покрову на Харківщині, і є тією давньою й вічною жіночою молитвою:

Покровонько, Покрівонько!
Покрий мені голівоньку:
Щоб я жінкою була,
Щоб я весело жила
З чоловіком молоденьким,
З дитяточком веселеньким.

На Поділлі свої прохання-молитви про заміжжя дівчата висловлювали і в Іншій формі, дотепно, з гумором: «Свята Покрово, почорніть мені брови, а личко біле єсть, якби іще був мені тесть». Або: «Святая Покрово, покрий голову, хоч хусткою, хоч ганчіркою, аби не лишилася дівкою. Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув».

Як покровительку І заступницю православного воїнства, Матір Божу Покрову шанували козаки, закладаючи церкви саме на честь цього свята.

В Україні поширений апокриф про допомогу Богородиці будівничим Печерської лаври. Нібито 39 днів підряд клали стіни лаври монахи, а вони щоразу входили в землю. На сороковий день прокинувся старець печерський Феодосій і сказав братії; «Ходімо подивимось, якщо й сьогодні немає стін на землі, то покинемо будувати — значить, Богу це не вгодно». Вийшли вони на двір і побачили: стіни на місці! А на небі — Богородиця, яка каже їм: «Це я молила Бога, щоб стіни в землю входили,— щоб легше вам було будувати. Зводьте дах, Вробіть дзвіницю, а тоді і стіни із землі вийдуть». Так і сталося.

Тому, коли починали будівництво хати, намагались закінчити його до 14 жовтня, щоб до свята увійти під дах — покров: «Тоді Покрова покриє всіх у новій хаті покровом, і всі нечисті духи щезнуть із хати, і весь рік буде спокійно», — так вважали на Київщині. Через те й закликали Покровительку в кожний дім: «Покрово коханко, ходи до нас в хатку. Будеш ти співати, та нас звеселяти». 



Джерело: Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї. К.: Т-во «Знання України».— 1993.— 112 с.
Привітання до Покрови

Немає коментарів:

Дописати коментар